Національний ТУ «Дніпровська політехніка» — відповідність Часу
13.11.2015

Микола Семененко – видатний вчений і вихованець НГУ

16 листопада виповнюється 110 років з дня народження видатного вченого, академіка НАН України Миколи Пантелеймоновича Семененка.  

Семененко М.П.jpg

Микола  Семененко   є одним з найвідоміших вихованців НГУ. Він є автором праць з геології та металогенії Українського щита, петрології докембрійської основи щита, з вивчення його корисних копалин, магматичних утворень, відомим дослідником докембрійських кристалічних масивів.

М.П. Семененко був засновником і першим директором Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення НАН України, що сьогодні носить його ім’я, першим завідувачем кафедри геології родовищ корисних копалин Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка. Проте становлення видатного вченого відбулося у стінах Дніпропетровського гірничого університету, де він пройшов шлях від студента до професора і завідувача кафедри.

 Микола Пантелеймонович вступив до Катеринославського гірничого інституту (КГІ) у 1921 р. Проте у січні 1922 р., під час поїздки додому до Бердянського округу, окружком комсомолу не  відпустив його  до Катеринослава і залишив його працювати у місцевому райкомі організації. І лише у вересні 1923 р. М.П. Семененка було відновлено у правах студента КГІ.

М.П. Семененко закінчив геологорозвідувальне відділення гірничого факультету  ДГІ  у 1927 р., захистивши 28 травня дипломну роботу на тему: „Геологічне дослідження смарагдових копалень між річками Старкою і Токовою, у колишній монетній дачі”.

З 1927 до 1930 р. М.П. Семененко навчався в аспірантурі при Науково-дослідній кафедрі геології ДГІ (Дніпропетровська філія ВУАН). Паралельно, з 1929 до 1930 р. він працював асистентом у ДГІ. Ще аспірантом  М.П. Семененко працює у геологічних партіях. Так, у 1928-1929 рр. він працював виконавцем робіт, а з 1929 по 1930 – начальником Розвідувальної партії Дніпробуду Укргеолкому.

18 грудня 1930 р. М.П. Семененко захистив кандидатську дисертацію на тему: „Процеси контактового метаморфізму та асиміляції у Порожистому Придніпров’ї”. З 1931 до 1936 р. він працював доцентом кафедри петрографії та корисних копалин ДГІ, яку очолював його науковий керівник – професор Й.І. Танатар. У 1936 р. М.П. Семененко очолив новостворену кафедру петрографії, якою завідував до 1941 р.

Працюючи у ДГІ,  М.П. Семененко займався активною науково-дослідною роботою. Так, у 1931–1932 р. він працював у Байкальській геологічній експедиції Академії наук як заступник начальника експедиції. З 1933 до 1935 р. він займав посаду головного інженера Науково-дослідного гірничорудного інституту, займаючись дослідженням залізистих кварцитів Кривого Рогу та інших районів.

2 лютого 1937 р. М.П. Семененко захищає докторську дисертацію та тему „Петрографічне дослідження західної частини хребта Хамар-Дабан”, а 5 травня того ж року він був затверджений у званні професора.

У 1937 р., разом з Й.І. Танатаром, М.П. Семененко бере участь у Міжнародному геологічному конгресі в Москві, де виступає з доповіддю: „Про пегматитові процеси в Україні”.

Після захисту докторської дисертації наукова робота М.П. Семененка була присвячена геологічним дослідженням Кривого Рогу. Одночасно він займався вивченням темноколірних порід у зв’язку з їх нікеленосністю.

У 1930-ті роки від репресій постраждало багато працівників інституту. Репресії  частково торкнулися і М.П. Семененка. У 1937 році його було виключено з партії. Згодом він був відновлений рішенням Партколегії з винесенням догани: „за притуплення більшовицької принциповості, яка виразилася у спільній вечері після захисту дисертації з ворогом народу – колишнім професором П. К. Нечипоренком, знаючи, що він служив у період громадянської війни в одній з контрреволюційних банд”.

Робота М.П. Семененка в ДГІ припиналася у 1941 р. після початку війни та евакуації інституту. В евакуації він працює в Іркутському гірничо-металургійному інституті, звідки повертається вже до Києва. Там він очолює відділ петрографії рудних родовищ Інституту геологічних наук АН УРСР, а також, з 1944 до 1952, працює професором Київського університету. У 1948 р. М.П. Семененка обирають академіком АН УРСР. У 1948-1950 рр. він академік-секретар, а з 1950 по 1970 р. займає посаду віце-президента  академії наук. У 1969 вчений заснував Інститут геохімії і фізики мінералів АН УРСР та очолював його до 1977 р.

За свою багатолітню наукову діяльність М.П. Семененко створив визнану наукову школу ізотопної геохімії і геохронології, підготував велику кількість наукових кадрів, зробив величезний внесок у дослідження геології та металогенії Українського щита й інших докембрійських формацій. Академік М.П. Семененко є лауреатом Державної премії УРСР у галузі науки і техніки та премії ім. В.І. Вернадського АН УРСР, заслуженим діячем науки УРСР.

Заняття з петрограф. 1936.jpg

Протягом всієї своєї кар’єри вчений не полишав зв’язків зі своєю Альма-Матер. Шанував свого наукового керівник – професора ДГІ Й.І. Танатара, підтримував зв’язки з викладачами НГУ.

Після смерті академіка у 1997 р. його син – член-кореспондент НАН України Володимир Миколайович Семененко –  передав до музею історії НГАУ  скульптурний портрет М.П. Семененка, аналогічний тому, який було встановлено біля заснованого ним інституту в м. Києві, а також цінні документальні матеріали. Сьогодні вони експонуються на спеціальній виставці у стінах музею, створеній до ювілею великого вихованця Гірничого.

 

Ігор Нікітенко, завідувач музею історії НГУ

Фото з архіву музею


До списку

© 2006-2021 Інформація про сайт