Національний ТУ «Дніпровська політехніка» — відповідність Часу
25.05.2017

«Одного вечора у травні»

«Одного вечора у травні» - саме так називався літературно-музичний захід, присвячений життю і творчості письменниці Лесі Степовички, який відбувся у Центрі культури української мови ім. О. Гончара НГУ.

Відому письменницю, співробітника ЦКУМ НГУ прийшли привітати студенти і доценти, професори і бібліотекарі нашого вишу, а також колеги-письменники та шанувальники творчості ювілярки. Студенти прочитали уривки із прози Лесі Степовички. Юрист НГУ Тетяна Кулик наголосила на тому, як це важливо, що в НГУ працює і зустрічається зі студентами письменниця, і особливо така, як Леся Степовичка.








З усіх куточків України у ці дні надходять привітання на адресу пані Лесі, деякі з них було озвучено на цьому вечорі. «Талановита. Людяна. Працьовита. Романтична» - так написала у своїй вітальній телеграмі ювілярці вдова Олеся Гончара Валентина Данилівна Гончар (фото з архіву).















Поважне привітання надіслав ювілярці ректор Полтавського Національного педагогічного університету ім. В. Короленка, проф. М. Степаненко, який є автором кількох аналітичних рецензій на її поетичні та прозові книги. Із Варшави надійшло привітання від проф. україністики Ярослава Поліщука. Поет Семен Бурда, випускник НГУ, із далекого Нью-Йорку привітав товаришку по перу і побажав їй і надалі невтомно працювати на поетичній ниві. Із Ізраїлю надійшло привітання від поета Олександра Кобринського.


Високо відгукнувся на 2-томник прози Лесі Степовички «Німці в городі», який складає понад 900 сторінок тексту, відомий літературознавець, член Академії педагогічних наук України, професор Сидір Кіраль. Він назвав його «Справжньою енциклопедією українського життя».

На урочисту дату відгукнулася Дніпропетровска обласна універсальна наукова бібілотека ім. Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія, яка помістила у Календарі пам’ятних дат області-2017 розлогу статтю про життя і творчість Степовички під назвою «Українська душа від Майдану до Майдану».

Науковий співробітник Центральної міської бібліотеки Рита Соболь вручила пані Лесі іменний спеціальний ювілейний бібліографічний довідник, випущений до цієї дати.

Наукова бібліотека НГУ підготувала стенд із творами Лесі Степовички та книгами, які вона упорядкувала, і окремими числами літературного журналу «Січеслав», який вона заснувала і успішно редагувала протягом дев’яти років.

Народний чоловічий вокальний ансамбль НГУ «Обертон» (керівник з.д.м. України О. Переверзєв) привітав іменинницю та її друзів виконанням українських та грузинських пісень, грою на фортепіано. Хлопчина Данилко Любимий чистим дзвінким голосом виконав знамениту «Черемшину» та пісню карпатських партизан-вояків УПА, чим зворушив до сліз ювілярку. Вона подарувала йому свою книжку.








Цього дня пані Лесю скупали в морі добрих слів і побажань, обдарували букетами весняних троянд та орхідей її колеги по кафедрі. Ювілярка помітно ніяковіла від такої кількості уваги.


Наприкінці заходу надали слово винуватиці урочистостей. Вона прочитала кілька своїх поезій, зокрема, «Не плач, Украйно». Наголосила, що цей день є важливим в історії України, адже саме 22 травня далекого 1861 року було здійснено перевезення праху Тараса Шевченка із Санкт-Петербургу до України. Україною студенти несли його домовину до Канева на своїх плечах. Відтак, цей день є поверненням великого Кобзаря і Пророка на Батьківщину. Саме з цього приводу щороку в Україні проводиться Міжнародне літературно-мистецьке Шевченківське свято «В сім’ї вольній, новій…» і цього року воно відбулося на Луганщині. Як учасниця свята, вона поділилася враженнями від подорожі Луганщиною, розповіла, що Шевченківське слово, як і слово письменницьке, лунало у всіх куточках цього розтерзаного війною регіону. Вона зауважила, що мешканці Северодонецька, в якому нині перебуває Луганська військово-цивільна обласна адміністрація, при зустрічах висловлювали свою надзвичайну вдячність бійцям-добровольцям АТО, які звільнили їх від окупанта у липні 2014 року. А в місті Рубіжному закладено пам’ятний камінь на честь загиблих захисників Вітчизни.

Цей яскравий вечір успішно провела професор НГУ Світлана Ігнатьєва. Розпочав і завершив захід альтист Лео Келер, який грав українські та німецькі мелодії.













Після завершення урочистостей ми взяли коротеньке інтерв’ю у Лесі Степовички, святкові ювілейні вечори якої у нас на пам’яті: в Будинку архітектора (2002), у Філармонії (2007), в Національному музеї літератури (Київ, 2007), в Літературному музеї Придніпров’я (2012). Вони тривали зазвичай кілька годин і збирали великі зали.

- Пані Лесю, чи Ви задоволені Вашим ювілейним вечором в НГУ?

- Л.С.- Цілком і повністю. Хоча гадаю, що ювілей надто гучне слово для моєї некруглої дати. До того ж, коли у 200 км від нас точиться війна, то не на часі у прифронтовому місті справляти якісь гучні ювілеї. Сьогоднішня академічна «пара», присвячена моїй творчій діяльності, згенерована ЦКУМом, пройшла спокійно і гідно, без феєрверків і зайвої патетики. За що я вдячна особисто пані Світлані Ігнатьєвій, директору ЦКУМ Ірині Цюп’як, завідувачу кафедри історії і політичної теорії НГУ Г. Первому, колегам і всім присутнім за їхню доброту та прихильність.

- Пані Лесю, чи залишилися якісь теми чи запитання, які не пролунали через брак часу?

- Є одна хвилююча тема, один непримітний для стороннього ока ювілей, який є важливою складовою моєї життєдіяльності.

- Який же?

- У 2017 виповнюється 20 років моєї дружби і співпраці з НГУ, як би він не називався у різні роки. Тут, в одній із аудиторій, а, може, це було в залі Наукової бібліотеки, у лютому 1997 року ректор Геннадій Григорович Півняк урочисто вручив мені диплом премії ім.Олеся Гончара і цінний виріб із каменю (фото з архіву).











Саме того дня я відчула велику радість зустрічі і знайомства з гірниками, які є не лише технарями, а й ліриками в душі. Відчула креативну енергію цих людей і стін, в яких виступав на початку ХХ століття сам Володимир Маяковський. Відтоді НГУ гостинною запрошує до себе на виступи майстрів слова. НГУ став і моєю долею. Я щаслива працювати в цих академічних стінах славного українського вишу, нести у студентські маси поетичне слово і зерна життєвого досвіду.


Розмову вела і за вечором слідкувала Надія ГРИНЬКО

Фото Дар”ї Климової та з архіву інформаційно-аналітичного центру


До списку

© 2006-2021 Інформація про сайт