Національний ТУ «Дніпровська політехніка» — відповідність Часу
08.11.2016

Художник землі і космосу

У Центрі естетичного розвитку кафедри філософії і педагогіки Національного гірничого університету 7 листопада 2016 року відбувся вечір, присвячений вшануванню пам'яті видатного українського художника Падуна Володимира Макаровича, який жив і працював у м. Дніпрі.


Володимир Макарович народився 25 червня 1942 року в селі Плавні Васильківського району Запорізької області. Навчався у художній студії Запорізького палацу народної творчості, у Дніпропетровському художньому училищі, де згодом викладав. Мав персональні виставки в Україні і за кордоном. З нашим гірничим, зокрема, з кафедрою філософії Художник мав хороші стосунки. Пам’ятна минулорічна презентація виставки Володимира Макаровича «Засвічена мить нескінченного» у Центрі естетичного розвитку НГУ, названа так словами з розмови, яка відбулась під час підготовки картин до виставки між художником, доцентом кафедри філософії і педагогіки Жижченком В. П. і співробітником кафедри Аксютенко Т. М. 

Земне життя Художника закінчилося 21 вересня 2016 року. Володимир Макарович Падун відійшов у вічність, залишивши після себе безцінний спадок українського енергетичного живопису, який своїм корінням сягає глибин українського Ведизму. Колоритна, глибока особистість, філософ від Бога, до якого художник прагнув і в творчості, і у щоденному житті. Все своє життя Володимир Макарович виконував, як заповіт, слова українського философа Г.Сковороди "пізнай себе", які стали дороговказом не тільки самому художнику, а й тим, хто зустрічався з ним на широкому життєвому шляху. Красивий, статний чоловік, справжній український волхв-сонцепоклонник, який увібрав у себе знання космічної знакової символіки наших предків, бо не раз брав участь у краєзнавчих експедиціях, ретельно вивчав усі види народного мистецтва, знакову символіку писанок, рушників, одягу, орнаментику гончарних виробів, елементів петриківського розпису; із приватних колекцій власної і свого колеги – майстра петриківського розпису Андрія Пікуша склав каталог петриківського розпису відомих народних майстринь Параски Павленко, Ірини Пилипенко та Надії Білокінь «Джерела»; глибоко вивчав колористику і сакральну символіку кольорів. 

Все своє життя він захищав чисті незамулені джерела народної творчості, в якій нічого немає випадкового чи декоративного, але все несе свій глибоко сакральний сенс, генетичний код, космічні закони, які заряджають дух людини високими, сильними енергіями рідного простору небесного, земного, водного, повітряного. За таких обставин людина має незламний Дух і прекрасна в усіх своїх проявах, дійсно наближених до Бога. 

Володимир Макарович багато часу разом зі своїми учнями приділив вивченню знакової символіки найстарішого українського храму - Кам’яної могили. Яскрава, справді сонячна постать з сильним красивим голосом і музичним хистом, про яку можна говорити безкінечно. Грав на бандурі, сопілці, сам їх умів зробити, активно вивчав кобзарське мистецтво і спілкувався з кобзарями, виступав з власними концертами. Володимир Падун викликав захоплення з першої зустрічі. Шкода, що він не зміг всі свої сакральні знання викласти в книзі, бо віддавав перевагу живопису, який теж писав, знаходячись серед відкритих природніх енергій, намагаючись встигнути перенести в картину засвічені вогненим Сонцем миті нескінченного життя, розлитого в природі. Місяцями жив і писав у степу, байраках, яругах, спав під відкритими зорями, дихав вільним повітрям. 

Вогонь і вода - дві основні умови, за яких можливе життя всього Всесвіту, жовтий вогонь (чоловічий знак) і блакитна вода (жіночій знак), вогонь – вертикаль, вода – горизонталь, так виник найстародавніший знак – хрест, на перетині двох кольорів якого утворююється зелений колір біосфери, колір всього живого. Володимир Макарович мав надзвичайно добре серце, любив свою українську землю, знав її культурні джерела і ніколи не хотів бути поза своїм українським народом, визнаючи високу самобутність усіх інших народів, бо тільки так може бути збережена неповторність всього світу. «Я колір кольором не вбиваю, – говорив він, – убивати колір, культуру культурою – це, пробачте, фашизм! Добро робити легко – просто треба знати».


На вечір пам’яті до Центру естетичного розвитку прийшли дружина Володимира Макаровича Ніна Трохимівна Падун, його друзі, учні, всі, хто знав і любив художника. На жаль, через робочі обставини не змогли приїхати з Києва його діти художники Віра Гончаренко і Володимир Падун разом з онучкою Златою Гончаренко, теж художницею.

Вступне слово тримала завідувач кафедрою філософії і педагогіки, директор Центра естетичного розвитку НГУ Юлія Олександрівна Шабанова. Після хвилини мовчання виступила мистецтвознавець О. П. Годенко-Наконечна, яка з 1992 по 1997 роки була директором Дніпропетровського художнього училища, брала активну участь в організації художніх виставок і бієнале, як у нашому місті, так і за його межами, за кордоном. Присутнім був запропонований сюжет «Вибране з життя художника», створений доцентом кафедри філософії і педагогіки Жижченком В. П. за матеріалами радіопрограм «Творча нива» з Володимиром Падуном, які були люб’язно надані журналістами обласного радіо нашого міста Н. В.Старюк, Т. М. Ковальчук, письменником, краєзнавцем М. О. Долговим. У цьому сюжеті були задіяні також фотоархіви мистецтвознавця О. П. Годенко-Наконечної, доцента кафедри філософії і педагогіки, одного з близьких друзів В. М. Падуна, В. П. Жижченка. 



З теплими словами виступив мистецтвознавець, художник, письменник, поет В. І. Старченко, який прочитав прекрасний вірш, присвячений пам’яті видатного художника. По-родинному зворушливо згадували Володимира Макаровича начальник відділу культури при обласній раді В. В. Тальян, доктор філологічних наук, професор А. М. Поповський, який запропонував увічнити пам’ять художника почесною дошкою з барельєфом на стіні Дніпропетровського театрально-художнього коледжу, де викладав Володимир Макарович, присвоїти одній з вулиць м. Дніпра-Січеслава його ім’я. Багато цікавого розказали про життя художника його однокурсники по художньому училищу, найближчі друзі архітектор С. О. Поздняк; заслужений художник України, викладач-методист Дніпропетровького театрально-художнього коледжу, завідувач спеціальності «Живопис», член НСХУ Г. О. Чернета; викладач-методист Дніпропетровського театрально-художнього коледжу, який був завучем, директором коледжу і разом з В. М. Падуном відкрив факультет Петриківського розпису, спеціальність «Декаративно-ужиткове мистецтво» художник В. І. Матяш.

Наймолодший учень В. М. Падуна Богдан Бучковський виконав дві козацькі пісні у супроводі зробленої власноруч бандури, присвятивши їх пам’яті свого учителя. Спів Богдана супроводжувався показом на великому екрані фотосюжету « Пам’яті художника В. М. Падуна» в режимі слайд-програми. Через сумні події в своїй родині (смерть батька 26 жовтня 2016 року) не змогла бути присутня дивовижна майстриня Петриківського розпису, одна з найкращіх учениць художника Н. А. Бережна. Але увечері, після закінчення зустрічі Пам’яті Володимира Макаровича, ми телефоном спілкувались з Наталею і попри всі сумні обставини разом з дружиною Володимира Макаровича Ніною привітали її з днем народження, бо Наталя саме в цей день народилась. Згадала цікаві і, навіть, гумористичні моменти зі свого учнівського буття за викладання В. М. Падуна художниця, член НСХУ, кандидат філологічних наук О. А. Половна-Васильєва. Яскравий епізод, цілком в дусі Володимира Макаровича, коли художник, грюкаючи кулаком у двері своїх студенток о четвертій годині ранку, звертався до них сонних, нічого спросоння не тямлючих: «Мерщій уставайте, на вулиці туман, усі виходьте писати туман». А Олена запам’ятала, що туман був, як молоко, осідав на волосся, на художній папір, фарби, а головне, в тумані все довкруж потонуло.

Т. Аксютенко продемонструвала присутнім акапела красиву ніжну мелодію, створену В. М. Падуном до РУНвірівської колядки «Во Україні, в тихій хатині...». 
Змістовно, надзвичайно тепло згадували про зустрічі з Володимиром Макаровичем письменник, краєзнавець, кандидат філологічних наук М. О. Долгов; голова еколого-туристичного об’єднання «Орлан» П. Т. Чегорка, з яким художник ходив у експедиції по ріднокраю; близький друг В. М. Падуна, художник, член НСХУ О. Т. Чегорка; В. В. Дем’янов – головний інженер інституту Дніпродіпроводгосп, краєзнавець, гідролог, який пообіцяв відкрити нову річку і назвати її ім’ям Володимира Макаровича, щоб воно з’явилось на географічній карті; В. В. Манюк – кандидат біологічних наук, доцент кафедри фізичної та економічної географії ДНУ ім. Олеся Гончара.


У кінці вечора Т. Аксютенко згадала, як сильно і потужно пролунав спів Володимира Макаровича у народній пісні «Добрий вечір тобі, ти темний байраче, переночуй мене молодого...», коли художник готувався до виставки в нашому університеті під час реставрування картини «Байрак». Художник звертався до степового байрака, як до свого побратима, якого з такою любов’ю увічнив своїм енергетичним живописом.

Ми вдячні всім, хто допомагав в організації вечора пам’яті Падуна Володимира Макаровича. Бажаємо всім доброго здоров’я, миру і творчих успіхів.


Володимир Макарович глибоко вивчав джерела народної мудрості, учив і нас цьому, тепер він сам став вічним невичерпним джерелом. Світла йому пам’ять. 



Інформаційно-аналітичний центр НГУ вдячний Тетяні Аксютенко за допомогу у підготовці матеріалу

До списку

Сервіси

Розклад

Соціальні мережі

Facebook
YouTube

Інформаційне партнерство

Прес-центр
Закон про вищу освіту
© 2006-2024 Інформація про сайт