Національний ТУ «Дніпровська політехніка» — відповідність Часу
13.11.2015

Щоб нащадки ніколи не пізнали війни…

З нагоди 72-ї річниці визволення Дніпропетровська у Другій Світовій війні відбулось засідання військово-історичного клубу ім. капітана А. Грязнова 


Клуб працює з грудня 2002 року і носить ім’я випускника геолого-розвідувального факультету ДГІ 1941 р. Андрія Інокентійовича Грязнова – відомого альпініста, учасника Другої Світової війни, який у складі групи радянських альпіністів встановлював прапор Перемоги на одній з вершин гори Ельбрус на Кавказі.
IMG_1847.jpg
  
На засіданнях клубу розглядаються питання військової історії України від стародавніх часів до наших днів. У клубі сформовано групу шанувальників військової історії, а на його засідання, що відбуваються раз на місяць, запрошуються всі бажаючі. 
 Раду клубу очолює А.В. Поух – доцент кафедри історії та політичної теорії. З десяти членів ради клубу четверо є учасниками бойових дій, ветеранами війни в Афганістані. Анатолій Поух організовує всі засідання клубу і приймає рішення про місце їх проведення. В залежності від теми вони можуть проводитися поза межами НГУ: в міських музеях, діорамі, місцях бойової слави. 

IMG_1846.jpg
 На засідання з нагоди 72-ї річниці визволення Дніпропетровська у Другій Світовій війні до музею історії НГУ прийшли студенти НГУ – слухачі кафедри військової підготовки, викладачі, гості, серед яких ветеран Другої Світової війни Савелій Бас. До речі, за інформацією управління праці та соціального захисту населення міської ради, сьогодні у Дніпропетровську мешкають 42 учасники оборони та визволення міста.
 
IMG_1848.jpg
 
Треба віддати належне Савелію Борисовичу, який заради зустрічі зі студентами скоротив на декілька днів лікування у шпиталі. Він народився у 1922 році і, за його словами, 35 років віддав службі в лавах армії. Брав участь у двох великих битвах Другої Світової війни – під Прохоровкою і у Корсунь-Шевченківській битві. Незважаючи на поважний вік – 93 роки – Савелій Борисович добре виглядає, зберіг гостру пам'ять і бажання спілкуватися з людьми. 
 
IMG_1880.jpg
 Досить компактна, але надзвичайно пізнавальна розповідь ветерана стосувалася його участі у війні. Щоправда, у визволенні Дніпропетровська він участі не брав, але сповістив дуже цікаву, на мій погляд, інформацію. Савелій Бас прибув до рідного міста «у самоволку» відразу після його визволення і заперечує зведення так званого «Совінформбюро» про те, що у Дніпропетровську «йшли сильні вуличні бої». «Ні, - сказав він, - ніяких боїв у самому місті не було, його не брали штурмом. Нацистські війська таємно ночами покидали місто, щоб зберегти сили для подальшого реваншу».
 
IMG_1854.jpg
Науковий співробітник Обласного історичного музею ім. Яворницького Валентина Сацута розповіла версію визволення Дніпропетровська, побудовану на історичних даних і фактах. Саме 25 жовтня 1943 року наше місто силами 46-ої і 8-ої армій 3-го Українського фронту було визволено від німецьких окупантів. У серпні того ж року розпочалася битва за Дніпро – одна з найважливіших битв Другої Світової війни, фіналом якої стала наймасштабніша операція – Форсування Дніпра. 25 жовтня 1943 року частини 39-ої гвардійської дивізії в районі Лоцманської Кам’янки і 152-ої стрілецької дивізії в районі селища Діївка звільнили місто від окупації. Пані Валентина Сацута стверджує, що сильні бої за Дніпропетровськ на його окраїнах були, про що свідчать братські могили в тих місцях, наприклад у Діївці. 
 Валентина Сацута ще раз нагадала нам – гостям клубу – про генерала Пушкіна, танк якого як пам’ятник стоїть нині неподалік НГУ. У 1942 р. Юхима Пушкіна призначено командиром 23 танкового корпусу, який брав участь в боях під Сталінградом, на Курській дузі, а 8 вересня 1943 р. танкові частини корпусу першими перетнули кордон Дніпропетровської області і почали її визволення. В жовті 1943 р. корпус брав участь у визволенні Запоріжжя, а протягом зими 1943-1944 рр. в складі 3 Українського фронту брав участь у важких боях за визволення Правобережної Дніпропетровщини. 11 березня 1944 р., коли були визволені останні населені пункти області і війська почали наступати на Миколаїв та Одесу, Пушкін загинув і похований на меморіальному кладовищі на Соборній площі в Дніпропетровську.

IMG_1857.jpg
 
Співробітниця Музею історії «Молодь Придніпров’я» (колишній Музей комсомольської слави ім. О. Матросова) Тетяна Сейфулліна розповіла про молодіжну підпільну групу, яка існувала в окупованому Дніпропетровську під керівництвом Галі Андрусевич. Керівниками обласного і міського антифашистського підпілля були, відповідно, Микола Сташков і Юрій Савченко. Пані Сейфулліна показала відеоекскурсію музеєм про події у Дніпропетровську під час окупації. 

IMG_1909.jpg
 
 Дуже проникливо виконав пісню «Балада про матір» (слова Андрія Дементьєва, композитор Євген Мартинов) художній керівник КОЦ НГУ Олександр Яремчук. 
 
IMG_1859.jpg
Я спостерігала, як слухачі військової кафедри НГУ з непідробною увагою слухали розповіді про ту далеку війну. Комусь із них доведеться йти на нову війну, яку розв’язав наш північний сусід. Сивочолий ветеран Савелій Бас бився й жертвував собою, щоб нащадки ніколи не пізнали, що таке війна. Проте, на жаль, так не сталося. Тож хочеться побажати всім нам миру. А якщо молодим воїнам і доведеться взяти участь у боях, то хочеться побажати їм стійкості, удачі і повернення до рідного дому живими і здоровими. 


Валентина Шабетя, ІАЦ НГУ 
Фото Сергія Подрєза (відеостудія «Юність» НГУ)

До списку

© 2006-2021 Інформація про сайт