Видатні діячі наук

ГУСЬКОВ ВОЛОДИМИР ОЛЕКСАНДРОВИЧ
(1869-1951)

Гірничий інженер, доктор технічних наук, екстраординарний професор кафедри гірничого мистецтва з 1909 р., професор з 1917 р. Закінчив Санкт-Петербурзький гірничий інститут у 1895р. Працював у Катеринославському вищому гірничому училищі (КВГУ) – Катеринославському гірничому інституті (КГІ) – Дніпропетровському гірничому інституті (ДГІ) в 1902-1946 рр., декан гірничого факультету в 1921-1925 рр., завідував кафедрою збагачення корисних копалин у 1903-1946 рр. Засновник наукової школи, кафедри та спеціальності збагачення корисних копалин. Розробив теорію гравітаційного збагачення вугілля, вперше застосував фотокінометод для дослідження руху мінеральних частинок у воді. Організував в академії інститут з проектування вуглезбагачувальних фабрик.

ДИННИК ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ
(1876-1950)

Інженер, доктор технічних наук, професор з 1913 р., академік АН України з 1929 р., академік АН СРСР з 1946 р. Закінчив Київський університет у 1899 р. Працював у Катеринославському гірничому інституті (КГІ) – Дніпропетровському гірничому інституті (ДГІ) в 1913-1941 рр., декан факультету гірничозаводської механіки в 1927-1929 рр., завідував кафедрою теоретичної механіки в 1913-1930 рр. Засновник визнаної у світі наукової школи в галузі теорії і розрахунку підйомних канатів, стійкості форм та пружної рівноваги, вчення про тиск гірських порід.

ЛЕБЕДЄВ МИКОЛА ЙОСИПОВИЧ
(1863-1931)

Гірничий інженер, професор геології з 1901р., заслужений діяч науки і техніки України з 1924 р. Закінчив Санкт-Петербурзький гірничий інститут у 1888 р. Працював у Катеринославському вищому гірничому училищі (КВГУ) – Катеринославському гірничому інституті (КГІ) – Дніпропетровському гірничому інституті (ДГІ)в 1901-1931 рр., завідував кафедрою історичної геології та палеонтології в 1901-1931 рр., у 1908-1919 і 1921-1924 рр. обирався на посаду ректора. Організатор науково-дослідного інституту геології у Дніпропетровську в 1929 р. Засновник наукової школи стратиграфії Донбасу. Основні праці присвячені геологічним дослідженням Донбасу.

МАКОВСЬКИЙ ВОЛОДИМИР МАТВІЙОВИЧ
(1870-1941)

Інженер-механік, професор кафедри прикладної механіки з 1921 р., заслужений професор України з 1924 р. Закінчив Харківський технологічний інститут у 1894 р. Працював у Катеринославському вищому гірничому училищі (КВГУ) – Катеринославському гірничому інституті (КГІ) – Дніпропетровському гірничому інституті (ДГІ) в 1905-1930 рр., ректор у 1927-1928 рр., декан робітфаку в 1921-1924 рр. Основні наукові праці присвячені питанням гірничої механіки, турбобудуванню. Розробив теорію парової піднімальної машини із шківом тертя. Створив першу газову турбіну в країні.

ПАВЛОВ МИХАЙЛО ОЛЕКСАНДРОВИЧ
(1863-1958)

Інженер-металург, професор з 1902 р., член-кореспондент АН України з 1927 р., академік АН СРСР з 1932 р., Герой Соціалістичної Праці з 1945 р., лауреат Державних премій СРСР 1943 і 1947 рр. Закінчив Санкт-Петербурзький гірничий інститут у 1898 р. Працював у Катеринославському вищому гірничому училищі (КВГУ) в 1900-1904 рр., завідував кафедрою чавуну в 1900-1904 рр. Створив визнану у світі наукову школу українських доменщиків. Наукові праці присвячені металургії чавуну, проблемам інтенсифікації доменного процесу та збільшенню ресурсів металургійного виробництва.

ПИСАРЖЕВСЬКИЙ ЛЕВ ВОЛОДИМИРОВИЧ
(1874-1938)

Професор загальної та фізичної хімії з 1904 р., заслужений професор з 1925 р., академік АН УРСР з 1928 р., академік АН СРСР з 1930 р., лауреат премії ім. В.І. Леніна 1930 р. Закінчив Новоросійський університет у 1896 р. Працював у Катеринославському гірничому інституті (КГІ) – Дніпропетровському гірничому інституті (ДГІ)в 1913-1930 рр., завідував кафедрою хімії в 1913-1930 рр., з 1927 р. - директор Українського інституту фізичної хімії. Основоположник електронної хімії. Широко відомі роботи належать до досліджень теорії каталізу, проблеми гальванічних елементів, вивчення перекисів і надкислот, впливу розчинника на хімічну рівновагу.

ПРОТОДЬЯКОНОВ МИХАЙЛО МИХАЙЛОВИЧ
(1874-1930)

Гірничий інженер, ординарний професор кафедри гірничого мистецтва з 1909 р. Закінчив Санкт-Петербурзький гірничий інститут у 1899 р. Працював у Катеринославському вищому гірничому училищі (КВГУ) – Катеринославському гірничому інституті (КГІ) в 1904-1914 рр. Засновник визнаних у світі наукових шкіл у галузі гірського тиску, відносної міцності гірських порід і утворення склепіння природної рівноваги у процесі підробки масиву гірських порід на рудникове кріплення, а також науково обґрунтованого нормування праці у гірничому виробництві. Вперше у світі створив урочні положення з проектування гірничих підприємств й розробив наукові основи технічного нормування в гірничій промисловості.

РУБІН ПАВЛО ГЕРМАНОВИЧ
(1874-1960)

Інженер-металург, професор з 1906 р., заслужений діяч науки і техніки СРСР з 1941 р. Закінчив Санкт-Петербурзький гірничий інститут у 1898 р. Працював у Катеринославському вищому гірничому училищі (КВГУ) – Катеринославському гірничому інституті (КГІ) – Дніпропетровському гірничому інституті (ДГІ)в 1900-1930 рр., завідував кафедрою металургії чавуну в 1904-1930 рр. Репресований у 1931 р., реабілітований у І993 р. Піонер коксової справи в країні. Створив першу металургійну лабораторію та коксову станцію. Під його керівництвом у Дніпропетровську були створені науково-дослідний гірничорудний інститут, Інститут металів, Вуглехімічний інститут, проектна організація "Коксобуд". Основні наукові праці присвячені виробництву коксу, підготовці сировини для доменного і металургійного процесів.

ТЕРПИГОРЄВ ОЛЕКСАНДР МИТРОФАНОВИЧ
(1873-1959)

Гірничий інженер, професор з 1906 р., академік АН СРСР з 1935 р., лауреат Державної премії СРСР 1943 р. Закінчив Санкт-Петербурзький гірничий інститут у 1897 р. Працював у Катеринославському вищому гірничому училищі (КВГУ) – Катеринославському гірничому інституті (КГІ) в 1900-1918 та в 1921-1922 рр., завідував кафедрою гірничого мистецтва в 1900-1918рр. Один з організаторів Інституту гірничої справи АН СРСР, директор Московського гірничого інституту в 1933-1936 рр. Засновник визнаної у світі наукової школи в галузі механізації та автоматизації гірничих робіт, гідромеханізації та підземної газифікації, розвитку гірничої науки. Організатор гірничотехнічної освіти в СРСР. Один із засновників школи гірничої справи, яка характеризувалася переходом до розрахункових методів визначення елементів систем розробки та розкривання і встановлення законів керування гірським тиском.

ФЕДОРОВ МИХАЙЛО МИХАЙЛОВИЧ
(1867-1945)

Гірничий інженер-електромеханік, професор кафедри гірничої механіки з 1913р., академік АН України з 1929 р, заслужений діяч науки Росії з 1923р. Закінчив Санкт-Петербурзький гірничий інститут у 1895р., Вищу школу електрики в Парижі в 1905р. Працював у Катеринославському вищому гірничому училищі (КВГУ) – Катеринославському гірничому інституті (КГІ) в 1906-1919 рр., завідував секцією гірничозаводської механіки в 1916-1919рр, у 1919-1934 рр. завідував кафедрою гірничої механіки та електромеханіки Московського гірничого інституту, був засновником і директором у 1934-1945 рр. Інституту гірничої механіки АН УРСР (Донецьк). Основні праці присвячені динаміці рудникового підйому з постійним радіусом навивання. Вперше розробив теорію гармонійного рудникового підйому.

ШЕВЯКОВ ЛЕВ ДМИТРОВИЧ
(1899-1963)

Гірничий інженер, ад`юнкт гірничого мистецтва з 1919 р, професор з 1920 р., академік АН СРСР з 1939 р, заступник академіка-секретаря Відділення технічних наук АН СРСР, лауреат Державної премії СРСР 1942 р. Закінчив Катеринославський гірничий інститут у 1912 р. у Катеринославському гірничому інституті (КГІ) – Дніпропетровському гірничому інституті (ДГІ) в 1912-1928 рр., завідував кафедрою гірничого мистецтва в 1920-1928 рр. Директор гірничо-геологічного інституту Уральського філіалу АН СРСР в 1939-1944 рр. Керівник Всесоюзного вугільного науково-дослідного інституту в 1944-1946 рр. Засновник визнаної наукової школи проектування шахт та гірського тиску, аналітичного методу в гірничій справі.