Національний гірничий університет — відповідність Часу
08.07.2015

Студент гірничого – це стан душі! (ФОТОРЕПОРТАЖ)

За традицією, в НГУ відбулася вже 52-а зустріч колишніх студентів, організована Асоціацією випускників НГУ.

Кожної першої суботи липня Національний гірничий університет з радістю приймає у своїх стінах випускників різних років. І цьогорік, незважаючи на критичну ситуацію в країні, різке зниження рівня життя і не зовсім райдужні настрої людей, колишні вихованці університету прибули на зустріч. Зазначимо, що у 2015 році виповнилося 116 років відтоді, коли зі стін ДГІ-НГУ вийшли перші фахівці з гірництва.

Інтерв’ю в університетському дворику

Прологом до офіційної зустрічі у залі Культурно-освітнього центру університету стали міні-інтерв’ю з колишніми студентами, а нині поважними фахівцями своєї справи і … пенсіонерами, бо кожна людина проходить і цей щабель. Перше спілкування відбулося з представниками групи ГЕ-75-1, зокрема з колишнім старостою Миколою Жидковим. Довгий час він викладав гірничі дисципліни у Нововолинському вищому професійному училищі, був заступником директора. Нині пан Микола працює директором автошколи у містечку Нововолинськ. Каже, що відзначався організаторськими здібностями, які ще більше розкрилися під час навчання в ДГІ-НГУ. На зустріч він приїхав зі своєю вірною «половинкою» Лідією Жидковою, а одружилася пара ще в студентські роки.

«Група ГЕ-75-1 відзначалася дружністю і взаємовиручкою» -, каже Сергій Соболь, колишній енергетик Яворівського ВО «Сірка», а нині начальник енергослужби і головний енергетик спортивного комплексу «Метеор». – І взагалі найкращі роки життя – студентські, навіть незважаючи на те, що керівник дипломної роботи професор Ренгевич відзначався вимогливістю».

А комсорг групи ГЕ-75-1 Михайло Чернявський, нині перший заступник голови правління ПАТ «Дніпрометробуд» згадує, що крім професора Ренгевича, навчали їх такі професори-світила ДГІ як Мурзін і Цейтлін і називає ще цілу плеяду доцентів. Тож добро не забувається ніколи!

Теплі слова на адресу alma mater сказав Юрій Господ (гр. АГ-85), технолог шахти ім. Сташкова ПАТ “ДТЕК Павлоградвугілля”, який має досить тривалий досвід роботи під землею. Звичайно, це ДГІ колись дав юнакові путівку у життя, і без роботи на шахті воно не уявляється.

Володимир Разводов  - одногрупник Юрія Господа, колишній головний механік ШУ «Дніпровське» ПАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” нині на заслуженому відпочинку, має, за його словами, достойну пенсію. З НГУ і однокурсниками його поєднують міцні зв’язки, а на прохання кореспондента сказати кілька слів про alma mater , пан Володимир запевнив, що НГУ він ніколи не зраджував і бажає йому лише процвітання.

На зустріч з юністю прибули випускники груп АУ -65 і АТ-65. Микола Ладутько, нині головний інженер підприємства «Промелектромонтаж», каже, що кращого ВНЗ він не бачив! Анатолій Головченко – доцент НГУ, заступник директора Міжгалузевого інституту безперервної підготовки (МІБО НГУ), за його словами, займається тим, що допомагає проштовхувати молодь вгору кар’єрними східцями.  Віктор Вітько розповідає, що науково-дослідницьку роботу починав під керівництвом професора Олексія Іванова і це надзвичайно допомогло йому у житті. Понад 13 років пан Віктор працював заступником начальника центральної електротехнічної лабораторії Південно-Трубного заводу. Його дружина пані Валентина Вітько приїхала з чоловіком і поділилася цікавою інформацією. На її думку, ДГІ-НГУ не лише навчає, але й виховує людей. І тому, мабуть, її чоловік має добрий врівноважений характер.

Ще одне улюблене місце зустрічей гірників – пам’ятник М. Ломоносову. Сюди ж поспішають Микола Дерій, Ілля Панченко, Дмитро Жуков, Дмитро Кириченко і Олександр Готвянський – вони закінчили у 2006 році Факультет будівництва і говорять, що це були найкращі роки у найкращому університеті світу!

Журналістська команда НГУ вже 20-й рік зустрічає добре знайомих молодцюватих чоловіків. Ні, неможливо повірити, що вони закінчили гірничий факультет 60 років тому і відпрацювали в шахті майже по піввіку. «Цей життєвий заряд нам дав наш ДГІ! – стверджує червоноградець Віталій Черв’яков». А Микола Загрунний з Димитрова – просто унікальна особистість: у свої 80 він стрункий, підтягнутий з молодим поглядом світлих очей…

 – Як Вам вдалося, маючи солідний підземний стаж, тримати таку відмінну форму! ? 

– Любов… любов до життя, до роботи, до дружини. Крім того, я не п’ю горілку, не курю цигарок, натомість активно займаюся спортом. Все це закладалося у студентські роки саме в гірничому. До речі, я навіть писав вірші до студентської газети, тоді вона називалася «Артемівець»…

Коли були ми молодими…

Ельза Торопіна засвідчила свою повагу до рідної алма матер, де навчалася 55 років тому. Тут навчався і її чоловік Євген. А сьогодні Ельза Григорівна приїхала з донькою Наталею, яка у захваті від грандіозного розмаху зістрічі, душевності і тепла людей, що її організували.

Унікальні особистості наші випускники. По-братньому тепло зустрілися однокурсники – наш ректор Г.Г. Півняк з радником голови профспілки працівників вугільної промисловості, кавалером усіх ступенів найвищих шахтарських нагород Ю. М. Білухою. Вони навчалися у різних групах, але , як згадує Юрій Микитович, вже тоді Геннадій Півняк вирізнявся своє щирістю, уважністю і в той же час був непорушним у своїх переконаннях і надзвичайно відповідально ставився до навчання.

«Ніби вчора сиділи в аудиторіях, а пройшло вже 50 років. Неповторність зустрічей зі студентською юністю надихає нас на активне життя. Ми надзвичайно вдячні нашому Геннадію Півняку за те, що під його керівництвом гірничий університет розвивається і процвітає, – діляться однокурсники ректора НГУ Г.Г. Півняка.

На 40-річний ювілей закінчення ДГІ-НГУ зібралися дружні випускники гірничого факультету.

Неофіційна офіційна частина

Офіційна частина, як прийнято називати окрему частину свята, в нашому НГУ має зовсім не офіційний характер. Океанські хвилі тепла, доброзичливості ніби вихлюпуються із зали на подвір’я, на проспект, невидимо линуть і мимохіть ще день-два знаходишся під їх впливом. Організація і сама зустріч відбуваються за безпосередньої участі ректора Національного гірничого університету, академіка НАН України Геннадія Півняка. Відкриваючи традиційну зустріч, своєю промовою він запалює бажання прийти знову і знову під покров могутніх колон гірничого. Він і сам сьогодні ювіляр – разом з однокурсниками відзначає 50 років випуску.

«Найстаріший випускник зустрічі» – такий знак вручають шановному професору кафедри аерології та охорони праці Володимиру Олександровичу Бойку. За всю свою 65-річну трудову діяльність в НГУ він лише рік був поза його межами, коли наймолодшого доктора наук тодішнього Союзу направили у відрядження до Великобританії.


Пам’ятним знаком «За професійну гідність» нагороджується директор Інституту електроенергетики, професор О.Б. Іванов, випускник 1960 року.

Пам’ятний знак «Кращий розвідник надр» отримує випускниця 1985 року , нині провідний геофізик Придніпровської геофізичної експедиції Олена Сергіївна Єфремова.

Таня Орєшкіна сумує за університетом, вона зовсім недавно отримала спеціальність перекладача і добре працевлаштувалася.

Зустріч супроводжують пісні у виконанні наших випускників, які в студентські роки солов’ями співали і нині порадували гостей, як Олександр Погорєлий, Іван Іонкін, Валентин Тарадайко, Володимир Горбач.

За кулісами хвилюються відповідальні за проведення зустрічі 2015 виконавчий директор Асоціації випускників НГУ Едуард Шляхов і директор Центру інноваційного розвитку НГУ Тетяна Чумаченко, а на сцені проникливо звучать слова ведучих Катерини Причини і Володимира Колгіна, які написав теж наш випускник заслужений артист України В. Сафонов:

Как это здорово, что мы опять все вместе!

Нас как детей своих собрал из разных лет

На праздник ежегодной встречи

Национальный горный университет!



Замість епілога

Закінчилася офіційна частина зустрічі, але в університетському дворі юрмляться схвильовані і переповнені радістю випускники. Розмовляємо з відомим керівником-виробничником з Полтавщини Андрієм Рикусом, який закінчив гірничий у 1970 році, і з його донькою Оленою, теж нашою випускницею. «Гірничий – наш сімейний університет, – говорить Андрій Олексійович. – Бо крім Олени тут здобула вищу освіту ще й молодша Марина, а у цьому році НГУ закінчив онук Андрій! Це вже династія. Маю надію, що і праонуки тут будуть навчатися».

Надія Гринько, Валентина Шабетя, ІАЦ НГУ

Фото Альони Леонович, відео студія «Юність» НГУ


До списку

© 2006-2017 НГУ Інформація про сайт