Національний ТУ «Дніпровська політехніка» — відповідність Часу

УДК  378.37.014.254                                                 С.А.Свіжевська

ЕКСПЕРТИЗА ЯКОСТІ ОСВІТИ: ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПІДХІД ДО ОПТИМІЗАЦІЇ КРИТЕРІЇВ АКРЕДИТАЦІЇ У ВНЗ УКРАЇНИ

 

Свіжевська Світлана Андріївнаначальник відділу ліцензування та акредитації Державного ВНЗ «Національний гірничий університет», аспірантка Інституту вищої освіти НАПН України

 

Дослідження включає огляд європейських документів щодо методологічних підходів до оцінки якості освіти та акредитації, зокрема, а також результати вивчення вимог та критеріїв якості. Інструментом дослідження умов реалізації забезпечення якості  і вимог акредитації у світлі євростандартів була анкета, що охоплювала три аспекти опитування викладачів університету, студентів 2-5 курсів та роботодавців: виконання вимог щодо забезпечення якості у відповідності з галузевими запитами; рівень поінформованості викладачів про культуру якості; труднощі і механізм подолання протиріч для досягнення вимог якості.

Висновки оприлюднені і показали, що є певні труднощі, які перешкоджають досягненню якості та виконанню вимог акредитації в університеті, першорядним завданням якого є розуміння і бачення місії навчального закладу і назріла необхідність просвітництва професорсько-викладацького складу з культури у сфері якості та академічної акредитації. Для досягнення високої якості та виконання вимог акредитації в університеті пропонується модель експертизи якості, розроблена на основі європейських стандартів, відома як суспільно-професійна незалежна акредитація.

Ключові слова: гарантія якості вищої освіти, бенефіціар, аудит якості, засоби збору й аналізу інформації, валідність зовнішньої перевірки, культура якості, незалежна акредитація акредитаційні вимоги, академічна акредитація, оцінка, експертиза якості.

 

Болонський процес, який спрямовано на створення Європейського Простору Вищої Освіти (ЄПВО), серед своїх цілей ставить гарантію якості вищої освіти європейських країн, що приєдналися до цього процесу, яка сприятиме прискоренню інтелектуальних і освітніх досягнень, покращенню якості вищої освіти студентів європейських вищих навчальних закладів і їх досягненням результатів навчання у відповідності до очікувань головних бенефіціарів, зацікавлених сторін (стейкхолдерів), серед яких не тільки вищі навчальні заклади й студенти, але й потенційні роботодавці, зберігаючи при цьому автономію кожного вищого навчального закладу.

Якість освіти, тобто якість викладання і навчання у вищих навчальних закладах, відображає міру, в якій навчальна діяльність та навчальні засоби допомагають студентам досягнути відповідних цілей навчання, які визначені навчальною програмою.

Гарантія якості освіти охоплює як структуру, так і процеси, за допомогою яких навчальні заклади підтримують якість, використовуючи різні систематичні дії щодо забезпечення якості освіти, які плануються ними наперед. Це так званий загальний термін, який охоплює декілька інструментів, які використовуються для моніторингу якості освіти та її покращення. Ці інструменти включають в себе: оцінювання, акредитацію, періодичні заміри відправних точок, а також різні інструменти управління якістю. Так, у Берлінському Комюніке (2003) міністри освіти європейських країн дійшли згоди, що національні системи гарантії якості повинні включати:

·                   визначення відповідальності всіх органів та інституцій, які залучені до процесу забезпечення гарантії якості освіти;

·                   оцінювання програм або діяльності навчальних закладів, що включає внутрішню оцінку та контроль за якістю, зовнішній огляд та перегляд програм, участь студентів і оприлюднення результатів оцінювання у публічних виданнях;

·                   систему акредитації, сертифікації, ліцензування або співвідносних національних процедур;

·                   міжнародна участь, співробітництво та робота у мережах, спрямованих на забезпечення якості освіти.

Оцінка та контроль якості, тобто акредитація, – це процес, який зазвичай забезпечується зовнішніми органами, що спрямований на оцінку роботи певного вищого навчального закладу за чітко визначеними цілями, які можуть визначатися самим вищим навчальним закладом або за його згодою з офіційними експертними органами, що здійснюють оцінку.

Акредитація може бути різних видів, серед яких акредитація програм підготовки фахівців, курсів або програм, які повинні бути затвердженими зовнішніми органами як ті, що задовольняють вимоги щодо якості та стандарти. Такий вид акредитації передбачає періодичний аудит на відповідність надрукованим стандартам щодо підготовки майбутніх інженерів, які охоплюють певний курс або програму. Це – так званий процес перегляду колегами (a peer review process), який проводять фахівці відповідної кваліфікації або незалежні структури. До акредитації також відноситься і акредитація вищих навчальних закладів, яка є формальним, оприлюдненим документом, який гарантує якість освіти вищого навчального закладу, і який видано за результатами зовнішньої оцінки. Сам процес акредитації уявляє собою оцінювання або процедури, що гарантують якість освіти, на основі оцінки навчальної програми або ВНЗ щодо відповідності академічних і професійних стандартів, які потребують акредитаційні органи.

Аудит якості уявляє собою процес, який проводиться періодично вищими навчальними закладами або зовнішніми органами та/або агенціями з метою оцінювання системи гарантії якості освіти на рівні закладу и процеси, що визначають як дієвість заходів системи якості, так і їх відповідність процедурам системи якості, тобто чи впроваджуються ці процедури ефективно, чи підходять ці процедури для досягнення системи якості.

Контроль за якістю передбачає внутрішні показники якості або програми, посилаючись на операційні види діяльності та технології.

З метою забезпечення якісної акредитації та контролю за якістю існують спеціальні акредитаційні органи, які є незалежними і саме які розроблюють освітні стандарти, критерії і процедури, якими користуються незалежні експерти, які здійснюють експертну оцінку і перегляд колег з метою надання оцінки щодо відповідності освіти тому чи іншому критерію.

Європейські стандарти і рекомендації щодо внутрішнього забезпечення якості у вищих навчальних закладах чітко визначають політику закладу і процедури забезпечення якості: «Навчальні заклади повинні визначити політику і пов’язані з нею процедури, які б забезпечували якість і стандарти їхніх навчальних програм та дипломів. Вони також мають відкрито заявити про свої наміри створити таку атмосферу і практику, які б визнавали важливість якості та її забезпечення. Задля досягнення такої мети, навчальні заклади мають розробити і втілювати стратегію постійного підвищення якості. Стратегія, політика і процедури повинні мати офіційний статус і бути доступними для широкого загалу. Вони також повинні передбачити участь студентів і інших зацікавлених сторін у процесі забезпечення якості» (2006; 15).

Затвердження, моніторинг та періодичний перегляд навчальних програм і дипломів як складова внутрішнього оцінювання передбачає розробку й публікацію чітко сформульованих очікуваних навчальних результатів;  уважне ставлення до побудови освітньо-кваліфікаційної програми – переліку дисциплін та їхньої організації і змісту; особливі вимоги до різних форм навчання (наприклад, денної, вечірньої, заочної форм, дистанційного навчання, навчання за допомогою електронних ресурсів), а також до різних типів вищої освіти (наприклад, академічної, професійно-технічної, професійної); наявність відповідних навчальних ресурсів; формальні процедури затвердження програм органом, який не здійснює викладання за цією програмою; моніторинг успішності та досягнень студентів; регулярний періодичний перегляд програм (за участі також зовнішніх експертів); регулярне спілкування з працедавцями, представниками ринку праці та іншими відповідними організаціями; участь студентів у діяльності із забезпечення якості.

Оцінювання студентів – це один з найважливіших елементів вищої освіти. Результати оцінювання мають значний вплив на майбутні кар’єри студентів. Тому важливо, щоб оцінювання завжди проводилося професійно, і при цьому бралися до уваги існуючі знання про процеси тестування та екзаменаційні процеси. Оцінювання також дає важливу інформацію навчальним закладам про ефективність викладання та підтримки студентів. Процедури оцінювання студентів повинні розроблятися як такі, що здатні визначити:

·                   в якій мірі досягнуті заплановані навчальні результати та інші цілі програми;

·                   відповідати своєму призначенню, тобто забезпечувати діагностичний, поточний або підсумковий контроль;

·                   мати чіткі й оприлюднені критерії виставлення оцінок;

·                   здійснюватися людьми, котрі розуміють роль оцінювання у набутті студентами знань і вмінь, які пов’язані з їхньою майбутньою кваліфікацією, де, можливо, не покладатимуться на судження лише одного екзаменатора;

·                   брати до уваги всі можливі наслідки екзаменаційних правил;

·                   мати чіткі правила, які регулюють випадки відсутності студента через хворобу чи інші поважні обставини;

·                   гарантувати належну безпеку процесу тестування і його відповідність до задекларованих навчальним закладом процедур;

·                   підлягати адміністративним перевіркам, які встановлюватимуть точність здійснення виписаних процедур.

Крім того, студенти мають бути чітко поінформовані про стратегію оцінювання, яка застосовується щодо їхньої навчальної програми; про те, які екзамени чи інші методи оцінювання будуть застосовані до них; чого від них очікують; а також про те, які критерії будуть використані при оцінюванні їхньої успішності.

Навчальні заклади повинні мати у своєму розпорядженні певні процедури і критерії, які б засвідчували, що викладачі, які працюють із студентами, мають відповідну кваліфікацію і високий фаховий рівень для здійснення своїх службових обов’язків. Ті, хто здійснюють зовнішню перевірку навчального закладу, мають про них знати і оцінити їх у кінцевому звіті про перевірку.

Будучи найважливішим навчальним ресурсом, доступним для більшості студентів викладачі повинні прекрасно знати і розуміти свій предмет; мати необхідні вміння і досвід для того, щоб ефективно передавати студентам свої знання і розуміння предмету в різних ситуаціях навчання; а також необхідно, щоб вони мали доступ до інформації про те, як інші оцінюють їхню роботу.

 Під час процедури відбору та призначення на посаду, необхідно пересвідчитись у тому, що новий викладач обов’язково має щонайменше базовий рівень компетентності. Необхідно створювати умови і можливості для вдосконалення фахової майстерності.

Окрім того, навчальні заклади мають надавати слабким викладачам можливість удосконалити свої професійні вміння до прийнятного рівня, але також мати механізми усунення з посад тих викладачів, які продовжують демонструвати свою професійну нездатність.

Навчальні заклади повинні гарантувати, що вони збирають, аналізують і використовують відповідну інформацію для ефективного управління своїми навчальними програмами та іншою діяльністю. Самопізнання – це відправна точка для ефективного забезпечення якості. Важливо, щоб навчальні заклади володіли засобами збору й аналізу інформації про свою власну діяльність. Без цього вони не знатимуть, що працює добре, а що потребує уваги, або ж про результати інноваційної діяльності.

Цілком природно, що інформаційна система, яка забезпечує моніторинг якості і відповідає потребам конкретного навчального закладу, залежать до певної міри від місцевих умов, але очікується, що вона щонайменше повинна відображати:

·                   досягнення студентів та показники їхньої успішності;

·                   можливості випускників влаштуватися на роботу/ результати  працевлаштування;

·                   задоволення студентів навчальними програмами, які вони виконують;

·                   ефективність роботи викладачів;

·                   характер студентського складу;

·                   наявні навчальні ресурси та їхню вартість;

·                   ключові показники діяльності навчального закладу.

Навчальним закладам варто також порівнювати себе із подібними закладами, що діють на теренах Європейського простору вищої освіти та поза його межами. Це дозволяє скласти про себе більш повне уявлення і дізнатись про інші засоби поліпшення якості діяльності закладу.

Стандарти внутрішньої оцінки якості, рекомендовані і описані вище, складають важливу основу для процесу зовнішньої оцінки якості. Важливо, щоб власна внутрішня політика і процедури закладів уважно оцінювалися в ході зовнішніх процедур для того, щоб визначити, наскільки ці стандарти дотримуються. Якщо вищі навчальні заклади можуть продемонструвати ефективність своїх власних процесів внутрішнього забезпечення якості, і якщо ці процеси належним чином забезпечують якість і стандарти, тоді зовнішні процеси можуть бути менш інтенсивними, і навпаки.

Усі процеси зовнішнього забезпечення якості повинні розроблятися таким чином, щоб вони забезпечували досягнення саме тих цілей, які визначені для таких процесів. Агенції із забезпечення якості в межах ЄПВО застосовують різноманітні зовнішні процеси для різних цілей та у різний спосіб. В першу чергу, важливо, щоб агенції здійснювали процедури, які відповідають їхнім власним оприлюдненим цілям. Як свідчить досвід, вже широко застосовуються декілька елементів в процесах зовнішньої перевірки, які не тільки забезпечують валідність, надійність і корисність цих процесів, але й створюють європейський вимір у забезпеченні якості вищої освіти. Серед цих елементів на особливу увагу заслуговують такі:

• настійна вимога, щоб експерти, котрі здійснюють зовнішнє забезпечення якості, мали належні вміння та знання для виконання свого завдання;

• уважний підбір експертів;

• проведення належних інструктажів чи навчань для експертів;

• використання міжнародних експертів;

• участь студентів;

• гарантія того, що процедури перевірки є достатніми для того, щоб надати повну інформацію на підтвердження здобутих результатів та зроблених висновків;

• використання певної моделі перевірки: самооцінка – відвідання закладу – складання проекту звіту про перевірку – публікація звіту – подальші заходи;

• визнання важливості політики навчального закладу щодо усунення недоліків та подальшого вдосконалення його роботи, яка становить базовий елемент процесу забезпечення якості.

Створення національних агенцій зовнішнього оцінювання і забезпечення якості вищої освіти сприятиме професійній експертизі якості освіти, що в свою чергу позитивно вплине на конкурентоспроможність вищої освіти України та конкурентоздатність випускників українських вищих навчальних закладів.

Таким чином склалась модель агенції, основними напрямками діяльності якої є:

Зовнішня незалежна експертиза якості та гарантій якості освіти на програмному та інституційному рівнях;

Громадська, суспільно-професійна, професійна і міжнародна акредитація освітніх програм і освітніх установ;

Впровадження систем менеджменту якості освіти, їх подальша сертифікація .

Консультаційно-методичні проекти: наприклад, розробка методики проектування власних освітніх стандартів

Реалізація проектів цільової програми розвитку освіти Міністерства освіти і науки України по напрямкам:

- Розробка і розвиток моделі незалежної оцінки проф. освіти всіх рівнів

- Розробка і розвиток в Україні моделі незалежної акредитації: суспільної, професійної та суспільно - професійної акредитації освіти всіх рівнів

- Розробка моделі створення державного реєстру незалежних органів по акредитації, які будуть уповноважені проводити незалежну оцінку та акредитацію в Україні

- Розробка моделі менеджменту якості освіти, орієнтованої на результати навчання

Діяльність агенції має бути орієнтована на сприяння керівництву освітніх установ у вирішенні таких завдань, як:

підвищення конкурентоспроможності освітніх програм і освітніх установ на ринку освітніх послуг, а випускників - на ринку праці .

підвищення якості результатів навчання,

розвиток внутрішніх і зовнішніх гарантій якості освіти,

оптимізація системи менеджменту ОУ,

розвиток систем внутрішнього моніторингу якості освіти,

Агенція має бути  активно інтегрованою в міжнародні проекти та акредитаційні мережі в сфері гарантій якості освіти:

Література:

1.     Analytic Quality Glossary: http://www.qualityresearchinternational.com/glossary/

2.     Guenter Heitmann (2010) Glossary of Terms Relevant to Higher Education (Engineering)- Глосарій термінів вищої освіти (Інжиніринг). [online] - TREE – Teaching and Research in Engineering in Europe. Special Interest Group A6 " Updating of the glossary in EE".

Available at: http://www3.unifi.it/tree/dl/oc/a6.pdf. Accessed 10 March 2011.

3.     Nathalie Costes, Fiona Crozier, Peter Cullen, Josep Grifoll, Nick Harris, Emmi Helle, Achim Hopbach, Helka Kekäläinen, Bozana Knezevic, Tanel Sits, Kurt Sohm (2008) Quality Procedures in the European Higher Education Area and Beyond – Second ENQA Survey [online]. Accessed 10 May 2011.

     Available at: www.enqa.eu/files/ENQA%20Occasional%20papers%2014.pdf

4.     Standards and Guidelines for Quality Assurance in the European Higher Education Area (2005) - Стандарти і рекомендації щодо забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти. Європейська асоціація із забезпечення якості вищої освіти. [online] Available at: http://www.enqa.net/bologna.lasso. Accessed 11 March 2007.

5.                 Рубин Ю.Б., Белокопытов А.В. Подходы и опыт АККОРК в сфере внешней независимой оценки качества и гарантий качества образования и независимой международной аккредитации

© 2006-2018 Інформація про сайт